Слово “лібрето” часто викликає запитання у тих, хто пише тексти про музику, театр чи оперне мистецтво. Багато людей досі вагаються між варіантами з одним “т” та з двома, особливо коли бачать старі видання чи російськомовні джерела. З набуттям чинності нової редакції Українського правопису у 2019 році норми щодо таких слів стали чіткішими, тому варто розібратися детально.
Чому саме “лібрето”, а не “лібретто”?
Слово “лібрето” прийшло в українську мову з італійської, де “libretto” означає “книжечка”. Воно позначає текстовий компонент опери, оперети, балету чи ораторії – тобто літературну основу, яку покладено на музику. В українській мові це запозичення адаптувалося за певними правилами передачі іншомовних слів.
Основна причина – правило передачі подвоєних приголосних в іншомовних словах. У новій редакції Українського правопису 2019 року (§ 128 та пов’язані пункти) зазначається, що в багатьох запозиченнях подвоєння приголосних не зберігається, якщо це не передбачено винятками. Серед слів, де подвоєння зникає, опинилося саме “лібрето”. Воно входить до переліку термінів, де пишеться з однією “т”: лібрето, піанісимо, піцикато, стакато, сума, шасі та подібні. Такий підхід допомагає уніфікувати написання та наблизити його до української фонетичної традиції.
Важливо підкреслити: раніше в деяких словниках та текстах траплявся варіант “лібретто” – особливо під впливом російської мови, де зберігається “либретто” з двома “т”. Але з 2019 року нормативним є саме “лібрето”.
Правильне написання за чинним правописом – виключно "лібрето" з однією літерою "т". Варіант "лібретто" вважається ненормативним і застарілим у сучасній українській мові.
Історія зміни норми
До 2019 року правопис дозволяв певну варіативність у передачі деяких запозичень, але нова редакція чітко закріпила тенденцію до спрощення подвоєнь там, де вони не впливають на вимову в українській. Це частина ширшої реформи, яка торкнулася сотень слів іншомовного походження.
Наприклад, у музичній термінології багато італійських та французьких слів втратили подвоєння: замість “фортепіано” – фортепіано (хоча тут інший випадок), але саме для “лібрето” норма стала однозначною. Словники, як-от онлайн-ресурси на базі нового правопису, фіксують лише “лібрето”.
Типові помилки при написанні
Найпоширеніші відхилення від норми пов’язані з впливом інших мов або старих видань.
По-перше, люди часто пишуть “лібретто”, копіюючи російський варіант.
По-друге, трапляється “ліберето” чи “лібето” через неправильне сприйняття звучання.
По-третє, інколи додають зайве “т” у множині – “лібретта”, хоча слово невідмінюване.
- Завжди перевіряйте слово в сучасних словниках 2019+
- Уникайте російського “либретто” в українському тексті
- Пам’ятайте: слово невідмінюване, форми не змінюються
Як правильно вживати слово в тексті
“Лібрето” пишеться з малої літери, якщо не починає речення. Воно є іменником середнього роду, невідмінюваним. Приклади правильного використання:
Автор лібрето до опери “Наталка Полтавка” – це Іван Котляревський у переробці.
Лібрето балету Чайковського “Лебедине озеро” вважається класикою жанру.
Сучасні композитори часто самі пишуть лібрето до своїх творів. У наукових чи публіцистичних текстах рекомендується вживати саме нормативний варіант, щоб текст відповідав чинним правилам.
За новим українським правописом 2019 року правильне написання – “лібрето” з однією літерою “т”. Ця норма є обов’язковою для всіх офіційних, освітніх та медійних текстів. Перехід на єдиний варіант допомагає уникнути плутанини та робить українську мову послідовнішою в передачі запозичень. Якщо ви пишете про оперу, балет чи музичний театр – сміливо використовуйте “лібрето” і не сумнівайтеся в правильності.