Олімпійські ліцензії на Ігри в Мілані-2026 вже розподілені, але в підсумкових списках делегацій прізвища атлетів часом не збігаються з їхньою початковою пропискою. В останні дні січня світ кіберспорту і класичних дисциплін сколихнула хвиля «паспортних рокірувань». У той час як одні тримають стрій під синьо-жовтим прапором, інші вибирають шлях найменшого опору в пошуках стабільного фінансування. Так, поки в котируваннях Парі Матч миготять закордонні збірні з українськими коренями, фігурист Федір Куліш вже вивчає латиську мову заради заповітної путівки до Італії, а гімнаст Радомир Стельмах обживається в німецькому ростері. Ми зазирнули за лаштунки цієї тихої міграції талантів.
Кадровий відтік: хто змінив тризуб на чужі прапори
На жаль, російське вторгнення і зруйнована тренувальна база перетворили український паспорт для багатьох атлетів на непосильний тягар, що заважає професійному зростанню. На початок 2026 року перелік тих, хто віддав перевагу стабільним західним (і не тільки) манежам над вірністю рідному прапору, поповнився іменами світового калібру.
Навіть список недавніх втрат виглядає значним:
- Ілля Ковтун (гімнастика). Лідер збірної та олімпійський медаліст, чий перехід під прапор Хорватії став найболючішим ударом по іміджу національного спорту.
- Єлизавета Литвиненко (дзюдо). Бронзова призерка ЧС-2022, яка обрала ОАЕ як новий майданчик для реалізації чемпіонських амбіцій.
- Софія Лискун (стрибки у воду). Багаторазова чемпіонка Європи, чий вибір на користь російського паспорта заслужено викликав шквал звинувачень у зраді з боку НОК.
- Радомир Стельмах (гімнастика). Перспективний атлет, який офіційно змінив спортивне громадянство на німецьке заради участі в Іграх-2026.
- Олексій Болдирєв, Ігор та Іларія Цуркан (дзюдо). Група топових юніорів, які тепер захищають честь Польщі та Словенії.
- Кирило Шевченко (шахи). Гросмейстер з топ-30 світового рейтингу, котрий перейшов до збірної Румунії.
- Пантелей Колодій (гімнастика). Продовжить кар’єру в збірній США, остаточно закріпивши кризу в українській школі снарядів.
Подібний відтік кадрів свідчить про те, що гасла про патріотизм все частіше програють конкуренцію конкретним умовам підготовки та гарантіям безпеки.
Моральна ціна зміни громадянства
Суспільна реакція на «паспортні демарші» розділилася на два непримиренних табори. Прихильники жорсткої лінії наполягають на тому, що атлет є обличчям держави, а його відхід у скрутну хвилину — прямий акт дезертирства. З іншого боку, вік професіонала короткий. Наприклад, для багатьох спортсменів 2026-й став останнім шансом зачепитися за олімпійську мрію, яка всередині країни здається нездійсненною через відсутність залів і системної підготовки.
Як би там не було, Україні стає все складніше утримувати своїх героїв, які вважають за краще вивчати чужі гімни замість того, щоб чекати закінчення бурі на рідних трибунах. Якщо ситуація не зміниться на краще, країна перетвориться з інкубатора чемпіонів на їх транзитний пункт на шляху до чужих прапорів та медалей.
