Українська мова — це не лише літературна норма, а й багатий світ діалектів, які відображають особливості різних регіонів. Діалектні слова додають мовленню самобутності, передають місцевий колорит і є частиною національної культури. У цій статті розглянемо, що таке діалектизми, як визначити діалектні слова, скільки їх існує в Україні, а також наведемо цікаві приклади діалектизмів із різних куточків країни.
Що таке діалектні слова?
Діалектні слова – це мовні одиниці, які вживаються в певній місцевості та не є частиною загальнолітературної мови. Вони поділяються на:
Лексичні
Це слова, які повністю відрізняються від загальновживаних у літературній мові. Вони мають унікальні місцеві назви для предметів, явищ або дій. Наприклад: бараболя – картопля, куфер – валіза.
Семантичні (значеннєві)
Слова, які є і в літературній мові, але в діалекті мають зовсім інше значення. Наприклад: рукавиці – нарукавники або краги, капуста – на Закарпатті означає не білокачанну капусту, а будь-яку зелену рослину.
Етнографічні діалектизми
Це слова, які позначають предмети, що існують лише в певній місцевості або культурі. Наприклад: крейс – дерев’яний віз для сіна, колач – особливий весільний хліб.
За регіонами діалекти української мови поділяють на три великі групи:
- Північний (Поліський). Поширений у Житомирській, Чернігівській, Сумській областях.
- Південно-західний. Охоплює Галичину, Закарпаття, Волинь, Буковину, Львів, Івано-Франківськ.
- Південно-східний. Характерний для центральних, східних та південних регіонів (Полтавщина, Дніпропетровщина, Харківщина).
Кожна з цих груп поділяється на менші говірки, тому точно визначити, скільки діалектів в Україні, складно. Вони формувалися історично, під впливом сусідніх мов і місцевої культури.
Південно-західні діалектизми
Українська мова має багату діалектну палітру, яка відображає мовні особливості різних регіонів. Одним із найбільш самобутніх є західноукраїнський діалект, що охоплює Галичину, Буковину, Закарпаття та Волинь та Поділля. У цьому регіоні збереглося чимало слів, які не вживаються у літературній мові, але активно використовуються місцевими жителями. Західноукраїнські діалектні слова, наприклад, увібрали в себе елементи польської, німецької, угорської та інших мов, що робить їх особливо цікавими.
Розгляньмо характерні діалектизми, які можна почути на Заході України.
- Дзедзина – село. Приклад: Мої дідусь і бабуся живуть у гарній дзедзині біля річки.
- Криж – хрес. На старому кладовищі стоїть кам’яний криж із вирізьбленими візерунками.
- Бріх – живіт. Після святкового обіду мій бріх був такий повний, що я не міг рухатися.
- Пахоля – дитина. Маленьке пахоля весело бігало по подвір’ю, граючись із кошеням.
- Варош – місто. У суботу ми поїхали до вароша, щоб купити новий одяг.
- Гводне – день. Сьогодні файне гводне, то чому б не піти на прогулянку?
- Файно – гарно. Ти так файно вбралася, що всі на тебе задивляються!
- Гачі – штани. Мама купила мені нові гачі на ярмарку в сусідньому місті.
- Пляцок – торт, випічка. Бабуся спекла смачний пляцок із маком і горіхами.
- Гринджоли – санчата. Діти сіли на гринджоли і з радістю спускалися з гірки.
- Книш – пиріг. На Різдво бабуся завжди пече традиційний домашній книш із сиром.
- Дрантя – стара, зношена одежа. Ці дрантя вже нікуди не годяться, треба купити новий одяг.
- Церата – клейонка. На кухонному столі лежала квітчаста церата, яку мама купила на базарі.
- Баняк – каструля. На плиті кипів великий баняк борщу, наповнюючи кухню смачним ароматом.
- Шати – одяг. Вона дістала зі скрині свої найкращі шати для великого свята.
Західноукраїнські діалектизми роблять мову яскравішою та виразнішою. Вони зберігають у собі історичний та культурний вплив різних народів, які проживали на цих територіях. Хоча деякі з цих слів поступово виходять з ужитку, вони залишаються важливою частиною регіональної мовної спадщини.
Північні (поліські) діалектні слова
Північне наріччя – одне з трьох основних наріч української мови, що охоплює території Чернігівщини, Сумщини, Житомирщини, Волині та Рівненщини. Воно має багато архаїчних рис і зберегло давні мовні особливості, які в літературній українській мові або зникли, або трансформувалися.
Північні діалектизми приклади:
- Грунь – пагорб. Приклад: На тому груні стоїть наша хата.
- Бусел, бузько – лелека. Бузько гордо стояв на одній нозі біля річки, спостерігаючи за жабами.
- Ясниця – веселка. Після дощу на небі з’явилася чарівна ясниця, що переливалася всіма барвами.
- Стьога – стежка. Ми йшли вузькою стьогою через поле, милуючись природою.
- Лесапед – велосипед. Дідусь змайстрував для мене старий лесапед.
- Цебер – відро. Принеси води в цебрі.
- Ходак – пішохід. По дорозі йде ходак.
- Дручок – палиця. Бабуся взяла дручок, щоб прогнати гусей.
- Дзиглик – маленький стільчик. Сядь на дзиглик, не стій.
- Стожар – велика зірка. Небо вкрите стожарами.
- Гарби – віз. Не скрипіли з поля важкі гарби з золотими снопами.
- Гурок – огірок. Бабуся нарізала свіжий гурок до салату.
- Клювак – дятел. У лісі було чутно, як клювак швидко довбав дерево.
Північні діалектизми зберігають давні мовні особливості та відрізняються архаїчними формами.. Вони активно використовуються в усному мовленні, фольклорі та деяких літературних творах.
Південно-східні діалектизми
Південно-східне наріччя — це найбільша за територією діалектна група української мови. Воно охоплює Полтавську, Черкаську, Дніпропетровську, Харківську, Запорізьку, Донецьку, Луганську, Одеську, Херсонську, Миколаївську області. Південно-східні діалекти є найбільш наближеними до сучасної української мови, оскільки саме вони стали основою літературної норми. Вони мають менше архаїзмів, ніж північні та західні діалекти, але зазнали впливу російської мови та тюркізмів.
- Кухоль – кружка. Після роботи він сів за стіл і наповнив свій кухоль свіжозавареним чаєм.
- Паляниця – хліб. Бабуся щодня випікає ароматну паляницю, справжній домашній хліб.
- Чебрець – тим’ян. До супу вона додала трохи чебрецю, який надавав страві ніжного аромату тим’яну.
- Тормозок – їжа, яку беруть на роботу. Мама склала мені тормозок.
- Комиш – очерет. На березі ставка високий комиш хитався від вітру.
- Галасувати – шум. На подвір’ї діти галасували, створюючи веселе і шумне містечко.
- Ціпок – палиця. На прогулянці він знайшов старий ціпок, що послужив йому як палиця для опори.
- Мерщій – швидко. Мерщій збирай речі, бо ми повинні піти швидко, щоб не запізнитися.
- Козирок – навіс. Перед входом у будинок встановили новий козирок, який служить як навіс від дощу.
- Тараня – риба. На ринку продавали смачну тараню – свіжу рибу, яку всі люблять.
- Підворіття – подвір’я. Хлопці зібралися в підворітті, щоб обговорити плани.
Як визначити діалектні слова?
Щоб зрозуміти, чи є слово діалектним, потрібно звернути увагу на кілька ключових ознак. Діалектизми мають обмежене поширення, відрізняються від літературної норми та часто зберігають у собі культурні особливості регіону. Ось основні критерії, за якими можна визначити, що слово належить до діалектних:
1. Обмежене географічне поширення
Слова діалекти характерні для певного регіону. Вони можуть бути незрозумілими або навіть зовсім невідомими мешканцям інших областей. Наприклад, якщо слово добре розуміють на Галичині, але в Харкові його не використовують – це ознака діалектизму.
2. Відсутність у літературній мові або відмінне значення
Якщо слово не зафіксоване в офіційних словниках або його значення відрізняється від загальноприйнятого, воно, ймовірно, є діалектним. Навіть якщо слово знайоме, воно може мати регіонально специфічний сенс, що відрізняється від стандартного.
3. Особливості вимови (фонетичні відмінності)
Деякі слова у різних регіонах можуть вимовлятися по-різному. Це одна з головних ознак діалектного мовлення. Наприклад, слово може мати змінену голосну або додатковий звук, що відрізняє його від літературного варіанта.
4. Граматичні особливості
Діалектизми можуть мати незвичні граматичні форми, які відрізняються від літературної мови. Це можуть бути особливі закінчення, відмінювання або часова форма дієслів.
Приклад: слово «мешти»
Слово «мешти» на Західній Україні означає взуття, зокрема туфлі або черевики.
- У літературній мові використовується слово «взуття» або «черевики».
- Це слово не є загальновживаним у всіх регіонах, наприклад, у центральній та східній Україні його практично не використовують.
- Воно має обмежене поширення та збереглося з австро-угорських часів, що пояснює його регіональну специфіку.
Отже, слово «мешти» відповідає всім критеріям діалектизму: воно використовується в певному регіоні, відрізняється від літературної норми та має специфічне походження.
Українська мова надзвичайно різноманітна завдяки великій кількості діалектів. Діалекти української мови, приклади яких ми розглянули, є невід’ємною частиною національної культури. Діалектні слова – це не просто регіональні особливості, а живий зв’язок із історією та традиціями нашого народу.
Знання та використання діалектів допомагає краще зрозуміти мовне багатство України. Тож, подорожуючи різними куточками країни, звертайте увагу на місцеву лексику, адже в ній прихована душа народу!
