Слово “цвях” – одне з тих, що часто викликають сумніви через поєднання приголосних і можливий апостроф. Воно позначає металевий стрижень для кріплення, і його правильне написання регулюється нормами української орфографії. У повсякденній мові люди іноді плутають його з діалектним “гвіздок” чи додають зайвий апостроф. Ця стаття розбере ключові правила: чому без апострофа, як відмінювати та де наголос. Ми спиратимемося на офіційний правопис 2019 року та приклади з літератури.
Правильне написання слова “цвях”
Цвях українською пишеться саме так – без апострофа, м’якого знака чи інших вставок. Це слово першої відміни, чоловічого роду, і його корінь походить від праслов’янського *cvьxъ. Як пишеться слово цвях з апострофом чи без – однозначно без. Апостроф ставиться перед я, ю, є, ї після губних (б, п, в, м, ф) або р, але в “цвях” початкове ц – це шиплячий приголосний, де апостроф не потрібен.
Чому цвях пишемо без апострофа – бо поєднання цв є твердим, і я тут не пом’якшує попередній звук. У правописі § 99 вказано, що апостроф не вживається після ц у словах на кшталт “цвях”, “цвіркун”, “цвенькати”. Цвях апостроф був би помилкою, як і “ц’вях”. Це підтверджує Словник української мови в 11 томах.
Ще одне поширене питання: як правильно гвіздок чи цвях. “Цвях” – літературна норма, стандартне слово для цвяха. “Гвіздок” – діалектне, поширене в західних регіонах (Галичина, Волинь), зменшувальна форма від “гвізд”. У художній літературі “гвіздок” використовують для колориту, але в офіційних текстах перевага за “цвях”. Гвіздок чи цвях залежить від контексту: стандарт – цвях, діалект – гвіздок.
Цвях наголос падає на перший склад: цвях (і в множині цвяхи́). Це важливо для правильної вимови, бо помилковий наголос на я робить слово незвичним.
Походження та етимологія
Слово “цвях” має давнє коріння. У староукраїнських текстах воно фіксується з XVI століття як “цвяхъ”. Чому цвях без апострофа – історично цв поєднувалися без пом’якшення. Порівняйте з російським “гвоздь” чи польським “gwóźdź” – там г, але в українській еволюціонувало до цв. У діалектах “гвіздок” походить від німецького Einfluss (Gwóźdź через польську), але літературна мова обрала “цвях” як питомо слов’янське.
Порівняння з подібними словами
Щоб уникнути помилок, зверніть увагу на схожі конструкції. Апостроф потрібен у “м’яч”, “бур’ян”, але не в “цвях”, “дзвін”, “свиня”. Таблиця нижче ілюструє різницю:
| Слово | З апострофом? | Причина |
|---|---|---|
| цвях | Ні | Тверде цв, шиплячий + в |
| м’яч | Так | Губний м + я |
| дзвін | Ні | Тверде дзв |
| б’є | Так | Губний б + є |
Правило просте: після ц апостроф не ставиться, якщо йде я, ю, є, ї без пом'якшення. "Цвях" – класичний приклад твердого сполучення.
Відмінювання слова “цвях”
Цвях відмінювання відбувається за другою відміною (чоловічий рід, тверда група). Ось повна парадигма:
- Називний: цвях (одн.), цвяхи (мн.)
- Родовий: цвяха, цвяхів
- Давальний: цвяхові (цвяху), цвяхам
- Знахідний: цвяха, цвяхи
- Орудний: цвяхом, цвяхами
- Місцевий: на цвяхові (цвяху), на цвяхах
- Кличний: цвяху, цвяхи
У множині наголос на закінченні: цвяхи́, цвяхі́в. Зменшувальна форма – цвяшок, цвяшко́к. Приклади в реченні: “Вбий цвях у дошку” (знахідний). “Без цвяха не збудуєш” (родовий).
Зменшувальні та похідні форми
- Цвяшок – маленький цвях.
- Цвяховий – прикметник (цвяховий молоток).
- Зацвяхувати – дієслово.
Слово “цвях” пишеться без апострофа, з наголосом на першому складі та відмінюється за стандартними правилами. Воно – норма української мови, на відміну від діалектного “гвіздок”. Дотримуйтеся правопису, і ваші тексти будуть бездоганними. Якщо сумніваєтеся, звертайтеся до словників – вони підтвердять: цвях без зайвого.
