Зміст
Рідний край і батьківський дім — це не просто географічні координати, це місце, де ми народжуємося, де формуються наші перші спогади та переживання. У такі непрості часи для нашої держави важливо виховувати у дітей почуття любові до рідної країни, гордості за свою національну приналежність, навчати їх української мови. У цій статті ми зібрали найкращі вірші про рідний край і батьківський дім, які розкривають глибину нашої любові до того, що стало нашою основою, нашим корінням і нашою гордістю.
Маленькі вірші про рідний край
Рідний край — це місце, яке живе в наших серцях, де кожен куточок сповнений теплом і спогадами. Вірші, написані про ці краї, допомагають відчути ту невидиму, але таку важливу зв’язку з рідною землею.
«Рідний край»
Красивий, щедрий рідний край
І мова наша солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься Україна.
(Ігор Січовик)
«Рідне»
Україна – рідний край,
Рідне поле, зелен гай,
Рідне місто й рідна хата,
Рідне небо й рідна мати.
(Ярослав Скидан)
«Батьківщина»
Моя рідна Батьківщина
Має назву Україна.
В мене й нація своя –
Українець в мами я.
Є у мене й рідна мова,
Де вкраїнське кожне слово.
(О.Довгий)
«Про нашу Україну»
Ми дуже любим весь наш край,
І любим Україну,
Її лани, зелений гай,
В саду — рясну калину.
Там соловейко навесні
Співає між гілками:
Та й ми співаємо пісні -
Змагається він з нами!
(М. Познанська)
«Моя Україна»
Україно моя солов’їна,
Народились ми в твоїх казках,
Твоя мудрість в вишневих перлинах
Процвітає, мов маки в полях!
Я для тебе від серця найкращі
Заспіваю чарівні пісні,
І нехай, наче квітка зростає,
Слава й гордість твоєї душі!
(Юлія Хандожинська)
«Берегиня душі»
Україно моя, берегиня,
Ти колиска, пісень глибина,
Україно моя, Батьківщина,
Ти, як батько і мати, одна.
Хай радіють, зростають в нас діти,
Різнобарв’ям рясніють сади,
Нам без тебе ніяк не прожити,
Ми у тебе, а в нас є лиш ти.
(Юлія Хандожинська)
«Одна Україна»
Країн є багато на світі,
Та тільки одна Україна!
Це там, де волошки у житі,
Це там, де моя Батьківщина.
Де птахи у небо летять
І струшують легкі пір’їнки,
Де друзі горою стоять,
Де в квітах сховались домівки.
(Юлія Хандожинська)
«Україна»
Україна моя —
Це пшеничні поля,
Тут твоя і моя
Батьківщина й рідня.
Це незламний народ,
Що живе на землі.
Україна — це я.
Українці — це ми.
(Юлія Забіяка)
«Усе моє, все зветься Україна»
... Буває, часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, —
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадлииво,
усе як є — дорога, явори,
усе моє, все зветься Україна.
Така краса, висока і нетлі́нна,
що хоч спинись і з Богом говори…
(Ліна Костенко)
«Україно рідна!»
Україно рідна —
Вкраїно моя,
люблю тебе щиро,
милая земля!
Ліси, степи, луки,
і Дніпро реве.
Ні за які муки
не віддам тебе…
(Сергій Губерначук)
Сучасні вірші про дім
Сучасні вірші про дім відображають ті емоції та переживання, що наповнюють наші серця, створюючи справжню атмосферу домашнього тепла.
«Мій дім – це мій край на ім’я Україна»
В мурахи – мурашник, у сонечка – небо,
У крапельки – хмара, у білки – дупло.
Нора чи гніздечко… Та кожному треба,
Щоб в рідній домівці затишно було.
Усі в цьому світі тримаються хати,
В якій народився, де гріє любов,
Що щедро посіяли батько і мати,
Де квітне стежина, якою пішов.
Тому навесні повертається пташка
Із теплого вирію в рідні краї.
Тому і ведмідь, і маленька комашка
Так ревно боронять кордони свої.
Мій дім – моя міць, оберіг і родина,
Мені наймиліша моя сторона.
Мій дім – це мій край на ім’я Україна.
Вона в моїм серці назавше одна.
(Наталя Карпенко)
«Рідній край»
Рідний край-місце де ти народився,
Де завжди живе твоя душа
Й де б не був і де б не зупинився
Серце все одно до дому поспіша.
Рідний край-знайоме все до болю
Душа лине туди знов і знов.
Пам’ятаю навіть ту тополю
Що садили з батьком під вікном.
Рідний край-до тебе душа рветься
Бо пройшло дитинство там моє.
Іноді мені навіть здається
Що моя частинка там живе.
Рідний край-тому і зветься рідним
Бо там все знайоме,все троє.
Проживи своє життя ти гідно
І завжди борися за своє!
(Ирина Диденко)
«Давно вже не був я у батьківськім краї…»
Давно вже не був я у батьківськім краї,
Де пахне дитинством усе навкруги,
Де кожна стежина в лице мене знає,
Де кожен куточок мені дорогий.
Злетіли літа, мов пушинки з кульбаби,
Як вітром обірваний з яблуні цвіт.
Лиш в снах недитячих все мариться зваба –
За милим дитинством чкурнути услід.
Спливають у пам’яті роки минулі,
Події далекі, а ніби живі.
Що вчора було – те сьогодні забулось,
А пам’ять дитинства у серці навік.
Давно вже не був я у батьківськім краї,
І ось повернувся на рідний поріг.
В дитинство ж своє лиш думками сягаю,
Бо інших не знаю до нього доріг.
(Віктор Геращенко)
«Берегиня душі»
Україно моя, берегиня,
Ти колиска, пісень глибина,
Україно моя, Батьківщина,
Ти, як батько і мати одна.
Хай радіють, зростають в нас діти,
Різнобарв’ям рясніють сади,
Нам без тебе ніяк не прожити,
Ми у тебе, а в нас є лиш ти.
(Юлія Хандожинська)
«Українська краса»
Краси такої не знайдеш ніколи,
Краса, яка розквітла в Україні,
Втішається зерном родюче поле,
І дзвінко чути співи солов’їні.
Купається роса в зелених травах,
Калина запишалася в намисті,
Гуляє промінь сонця на отавах,
І хвилі в ріках вітер гонить чисті.
(Юлія Хандожинська)
«Україна»
Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай!
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?
І в щасливі, й злі години
Ми для неї живемо,
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо…
(Володимир Самійленко)
«Рідний край»
У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай.
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
(Микола Чернявський, акровірш)
«Мати Україно!»
Перше наше слово з нами повсякчас,
Мати-Україно, ти одна у нас!
Ниви і діброви, і садів окрас –
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж одна у нас!
Хай же мир і дружба поєднають всіх,
І дзвенить дитячий безтурботний сміх.
Нам зоріє доля світла і ясна.
Рідна мати Батьківщино,
Ти ж у нас одна!
(М. Сингаївський)
«Рідна хата»
Різні в світі є країни,
Різні люди є у світі,
Різні гори, полонини,
Різні трави, різні квіти.
Є з усіх одна країна,
Найрідніша нам усім,
То – прекрасна Україна,
Нашого народу дім.
Там шумлять степи безкраї,
Наче вміють говорити,
Там ясніше сонце сяє,
Там солодше пахнуть квіти.
Різні в світі є країни,
Гарні є і є багаті,
Та найкраще в Україні,
Бо найкраще в рідній хаті.
(О. Василенко)
«Україна»
Країн багато на великій карті,
Та серед них — вона, твоя єдина.
Її люби і будь завжди на варті,
Бо це твоя земля, це Україна.
Вона така ж реальна і казкова,
Як мамина долоня, тепла й щира,
У неї в серці українська мова,
В її душі любов і світла віра.
Цвітуть в ній мальви, маки і левкої.
Хтось, може, скаже, що таких багато.
Але ти знай, що іншої такої
Не зможеш в цілім світі відшукати.
(М. Савка)
Вірші про дім для дітей
Дім для кожної дитини — це місце, де панує любов, безпека і підтримка. У віршах про дім для дітей можна знайти теплі образи, що дарують відчуття радості і затишку, адже саме тут росте їхня уява і мрії.
«Сонячний дім»
Привітний і світлий наш сонячний дім,
Як радісно й весело жити у нім.
Тут мамина пісня і усмішка тата.
В любові й добрі тут зростають малята.
Дзвінка наша пісня до сонечка лине:
«Мій сонячний дім — це моя Україна!»
(Андрій Німенко)
«До нас журавлик прилітав»
До нас журавлик прилітав,
Він гарні віршики читав
Про синє небо і весну,
Про Чорне море і Десну,
Про Україну – рідний край...
Ти ще раз, друже, прилітай!
(Ігор Січовик)
«Батьківщина»
Моя рідна Батьківщина
Має назву Україна.
В мене й нація своя –
Українець в мами я.
Є у мене й рідна мова,
Де вкраїнське кожне слово.
(Олексій Довгий)
«Моя Україна - це пісенька мами...»
Моя Україна – це пісенька мами,
Розлогі лани колосяться хлібами,
Вишневі садочки, лелеки на хаті.
Купають ставочки хмарки пелехаті.
Моя Україна – то мамина ласка,
Червона калина, бабусина казка.
Це соняхи в цвіті, горобчиків зграя…
Я кращої в світі країни не знаю.
(Л. Савчук)
«Маленька вкраїночка»
А я дівчинка маленька,
Україна – моя ненька...
Край Карпатський – батько мій –
Любий серцю, дорогий.
В мене стрічка у косичці,
Файні квіти на спідничці,
З гір водичка у відерці,
А Вкраїнонька у серці.
Через річку, через поле
Я піду по стежці в гори
І смерічці заспіваю,
Як я землю цю кохаю.
Хай почує спів мій пташка
І замріяна ромашка,
І усі карпатські села,
Бо щаслива я й весела.
(І. Тучак)
«Про Україну»
Я тримаю у руці
Кольорові олівці.
Хочу я намалювати
Кримські гори і Карпати.
Степ і пагорби Дніпрові,
І озера, і діброви,
І веселку, і калину,
Чорне море і Дунай –
Все це наша Україна,
Наш чудовий рідний край!
(Наталія Зарічна)
«Рідний дім»
Дім — це справжнє щастя, дім — це казка,
Де тепло і затишок живе.
В ньому ніжність і любов, і ласка,
Й аромат хлібини там пливе.
Дім — це доброта, це мама й тато,
Перед сном вечірні казочки.
Там чарівних усмішок багато,
На Різдво запалені свічки.
Там завжди у сяюче віконце
Рано-вранці, саме на зорі
Промінцем тебе розбудить сонце,
Що уже всміхається вгорі.
Там любов у кожному куточку,
Затишок і ще живі пісні.
Там світлини в гарному віночку
Й рушники на долю на стіні.
Дім — це те, що серцю наймиліше,
Бо у ньому все життя твоє.
Світле, чарівне і найрідніше
Й найдорожче, що в людини є.
(Надія Красоткіна)
«Це найсвятіша — рідна Україна»
Запам’ятай на все життя, дитино,
Що найсвятіше слово — Батьківщина.
Твій рідний край, земля ця світла й мила,
Тебе маленького тут мати народила.
І небеса всміхнулися казково,
Ти тут почув в житті найперше слово.
Тебе любов’ю матінка зігріла,
Дала тобі у спадок мрії-крила.
І заспівала вперше колискову,
Подарувала українську мову.
Бо тут твоя земля, твоя країна,
Це найсвятіша — рідна Україна!
Красоткіна Надія)
«Облітав журавель»
Облітав журавель
Сто морів, сто земель,
Облітав, обходив,
Крила, ноги натрудив.
Ми спитали журавля:
— Де найкращая земля? —
Журавель відповідає:
— Краще рідної немає!
(Платон Воронько)
«Україна»
Послухай, як струмок дзвенить,
Як гомонить ліщина.
З тобою всюди, кожну мить
Говорить Україна.
(автор невідомий)
Патріотичні вірші
Патріотичні вірші — це голос нашої душі, що звучить у серці кожного українця. Вони наповнені гордістю за рідну землю, любов’ю до Батьківщини та незламною вірою в її майбутнє.
«Живи, Україно, живи для краси»
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі:
Стоять твої вірні сини навкруги
З шаблями в руках на сторожі.
Стоять, присягають тобі на шаблях
І жити, і вмерти з тобою,
І прапори рідні в кривавих боях
Ніколи не вкрити ганьбою!
(Олександр Олесь)
«За Україну я молюсь»
За Україну молюсь, молюсь за близьких,
Звертаюсь до Бога, до неба, святих.
Дай миру, дай спокою, Боже, прошу,
Дай світлої радості — знаю, часом грішу.
Прости Ти нам Боже, провини всі наші,
Прости Ти нам Боже, надіюсь на краще.
Надіюсь і вірю, Ти нам допоможеш,
Вистоять, витерпіть, здаватись не можна.
Не здамо України, Україна із нами,
Наша Державо, гордися синами.
Гордися своїми, Країно, дітьми,
За Тебе, всім серцем, молимось ми.
(Вікторія Ковтун)
«Ми переможемо!»
Тривожні й радісні ідуть новини,
Лунають безперервно із екрана,
З надією слідкує Україна
За тим, що діється, із вечора до рана.
Жовто-блакитний український стяг
Крилом укрив від ворога країну,
А той лютує! Села і міста
Перетворити хоче на руїну.
Не вдався план бліц-кріговський йому:
Не ждав такого спротиву народу!
Хай буде світло! Знищимо пітьму –
Ми захищаєм волю і свободу!
Як гордо майорить вкраїнський стяг
Над Києвом справіку і донині!
Звитяга наша житиме в віках!
Ми переможем! Слава Україні
(Людмила Добровольська)
«Ти є сам собі країна»
На твоїх джинсах американський прапор,
На твоїй майці - канадське кленове листя.
У твоїх очах видно тільки одне питання,
Хто менi скаже - чому я тут народився.
Не твоя вина - шо ти батька свого син,
А твоя біда - не вміти бути ним.
Не стидайся - то твоя земля,
Не стидайся - то Україна.
Добре там є, де нас нема,
Стань для батька нормальним сином.
Ти знову купиш струйові німецькі шузи,
Твої вуха давно вже звикли до чужої музики.
На твоїх губах застигла гримаса болі,
Чому я тут ше - я хочу давно на волю!
Не стидайся - то твоя земля,
Не стидайся своєї країни.
Добре там є, де нас нема...
(Андрій Кузьменко)
«Живи, Україно»
Живи, Україно, живи для краси,
Для сили, для правди, для волі!..
Шуми, Україно, як рідні ліси,
Як вітер в широкому полі.
До суду тебе не скують ланцюги,
І руки не скрутять ворожі.
(Олександр Олесь)
«Моя Україна забула сміятись»
Моя Україна забула
Сміятись. Вона гомонить.
Моя Україна не вщухла
Од прагнення жить.
Моя Україна не знає
Веселих світань.
Моя Україна палає
У мить догорянь.
Моя Україна тривожиться,
Бунтує, буя.
На чорнім рабованім торжищі
Вкраїна моя.
Її догоряє майбутнє
І тужить, ридає,
І в передвечірній сутіні
Лиш руки ламає.
І дивиться в небо - о, де вони
Надії і голуби?
Лиш демони, демони, демони
Старої ганьби.
Злітаються - ніби на здобич,
Злітаються спроквола
На роздоріжжя розтоптані,
Розіп'яті край села.
(Василь Стус)
«Любіть Україну»
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов їну.
Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.
Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,
у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…
Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,
в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.
Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..
Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…
Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею.
(Володимир Сосюра)
«Усе моє, все зветься Україна» Усе моє, все зветься Україна Буває часом сліпну від краси. Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, – оці степи, це небо, ці ліси, усе так гарно, чисто, незрадливо, усе як є – дорога, явори, усе моє, все зветься – Україна. Така краса, висока і нетлінна, що хоч спинись і з Богом говори. (Ліна Костенко)
«Скрізь плач, і стогін, і ридання...»
Скрізь плач, і стогін, і ридання,
Несмілі поклики, слабі,
На долю марні нарікання
І чола, схилені в журбі.
Над давнім лихом України
Жалкуєм-тужим в кожний час,
З плачем ждемо тії години,
Коли спадуть кайдани з нас
Ті сльози розтроюдять рани,
Загоїтись їм не дадуть.
Заржавіють від сліз кайдани,
Самі ж ніколи не спадуть!
Нащо даремнії скорботи?
Назад нема нам воріття!
Берімось краще до роботи,
Змагаймось за нове життя!
(Леся Українка)
«Де найкраще місце на землі»
Де найкраще місце на землі
Де зелені хмари яворів
Заступили неба синій став,
На стежині сонце я зустрів,
Привітав його і запитав:
– Всі народи бачиш ти з висот,
Всі долини і гірські шпилі.
Де ж найбільший на землі народ?
Де ж найкраще місце на землі? –
Сонце усміхнулося здаля:
– Правда, все я бачу з висоти.
Всі народи рівні. А земля
Там найкраща, де вродився ти!
Виростай, дитино, й пам'ятай:
Батьківщина – то найкращий край!
(Дмитро Павличко)
Вірші про рідний край, батьківський дім і патріотизм мають особливу силу — вони здатні пробуджувати найглибші почуття, нагадувати нам про те, що дійсно важливо. Вони зберігають у собі культуру, традиції та історію нашого народу, передаючи з покоління в покоління безцінні цінності, які формують наше світосприйняття. Через поезію ми можемо ще раз відчути зв’язок з рідною землею, укріпити свою любов до Батьківщини та зберегти у серці ті важливі моменти, що роблять нас справжніми патріотами своєї країни.
