Весна — це чудовий час, коли природа прокидається після зимового сну. Одним із найбільш яскравих і вражаючих її проявів є квіти. Вони дарують радість, красу і настрій. Вірші про весняні квіти здатні передати всі ці емоції та підняти настрій як дітям, так і дорослим. У цій статті ми розглянемо різні види віршів про квіти, зокрема для дітей, та звернемо увагу на поетичні твори українських авторів.
Вірші для дітей про квіти
Вірші для дітей про квіти допомагають малечі не тільки вивчати природу, але й розвивати уяву та мову. Легкі, милі рими зазвичай присвячені найпоширенішим весняним квітам, таким як проліски, підсніжники, тюльпани та інші. Вони також можуть мати навчальний характер, знайомлячи дітей із назвами квітів і їх особливостями.
***
Ще спить земля солодким сном.
Ще трави сплять в краю лелечім.
А десь під снігом, за бугром,
Підсніжник розправляє плечі.
До сонця тягне пелюстки
Крізь сніг, і вітер, і морози.
Він промовляє : «Я живий!
Весну стрічайте на порозі!»
Автор: Л. Заїка
***
Пробрався з-під снігу
Підсніжник маленький.
В зелених листочках
Такий чепурненький!
Голівоньку клонить,
Вітає мене.
Коли вже ця довга
Зима промине?
***
Тендітні проліски блакитні,
Такі ви милі і тендітні,
Немов дзвіночки весняні,
Гойдаєтесь серед снігів.
Ще холод ходить сонним гаєм
І сніг вас часом укриває,
Та ви всміхаєтесь. Чудні.
Радієте своїй весні.
Автор: Л. Заїка
***
Весна-чарівниця,
неначе цариця,
наказ свій послала,
щоб краса встала,
і проліски, і травка,
й зелена муравка,
і кульбаба рясна,
і фіалочка ясна –
всі квіти весняні,
веселі, кохані,
з-під листя виходять,
голівки підводять
од сну зимового
до сонця ясного!
автор Олена Пчілка
***
У траві густій, зеленій
Квіточки біленькі.
Дуже схожі на ромени,
Тільки що дрібненькі.
І листочків мало мають,
Ніжки в них короткі…
Ну, та всі напевно знають –
Це малі стокротки.
Ще холодні в лісі ранки,
Сніг ще в лузі дотліва,
Та розкрила на світанку
Сині очі сон-трава.
Сон-трава на ніжці срібній –
Ніжне сонечко земне…
Ти ж казала, мамо рідна,
В сон-траві знайшла мене.
Віршики про квіти для дітей 2-3 років
Віршики про квіти для дітей 2-3 років
Для найменших дітей вірші повинні бути простими, з чіткими римами та яскравими образами. Віршики про квіти для дітей 2-3 років можуть бути короткими, з простими і зрозумілими словами. Вони сприяють розвитку мови та спостережливості.
***
Підсніжник наш – це перша квітка
У лісі чорнім проростає!
Дорослим радість, радість діткам!
Чи є хтось, хто його не знає?
***
Підсніжник- цей цвіт величають,
І звуть його так неспроста,
Хоч сніг ще не розтанув,
А видна така вже краса.
***
Співають ранішні тумани,
Проміння дихає в вікні,
А під вікном цвітуть тюльпани,
Весняні квіти чарівні.
***
Сонце знов пробилось із-за хмар,
Хоч мороз і сніг ще владарюють,
Та букет тюльпанів повний чар,
Серце по-весняному хвилює.
***
Ось нарциси стали в ряд.
Певно, вийшли на парад?
Напарфумлені, біленькі,
У листочках зелененьких.
Вірші українських поетів про квіти
Українські поети також багато писали про квіти, використовуючи їх як символи краси, любові та надії. Багато віршів присвячені саме весняним квітам, оскільки вони асоціюються з відродженням природи після холодної зими.
Квіти
Слів на описи не трачу, словом не передаси
їх земної, безсловесної, дивовижної краси.
Люди дивляться, п’яніють, в них кохаються віки,
Нареченим їх дарують, заплітають у вінки.
Ними кожен свою радість, власне щастя назива —
Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова.
Скільки ми їм довіряли мрій, недоспаних ночей!
Але є ще кращі квіти, невидимі для очей.
Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях,
А цвітуть вони у грудях, у людських цвітуть серцях.
В щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю! — квіти є!
Щастя їх коріння поїть, радість барв їм додає.
В них красується, ясніє мрій дитинна чистота,
Золотими пелюстками в них кохання розквіта.
Щоб вони не помарніли в душах чистих і ясних,
Завжди ніжністю й любов’ю поливайте, люди, їх.
Василь Симоненко
Встала весна
Встала весна, чорну землю
Сонну розбудила,
Уквітчала її рястом,
Барвінком укрила;
І на полі жайворонок,
Соловейко в гаї
Землю, убрану весною,
Вранці зустрічає.
Тарас Шевченко
Весна, весна! Радійте, дітки!
Ховайте швидше саночки!
Немов пташки, летіть із клітки, –
З кімнати, з хати у садки.
А там, в садочках, – сонце, співи.
В траві фіалки зацвіли…
Джмелі і бджілки загули,
І скрізь метелики щасливі.
Олександр Олесь
Весняний дощ
Дощик теплий, дощик синій
Цілий день співав в долині.
І під цей весняний спів
У долині луг зацвів.
В лузі повно квіточок
І маленьких діточок.
Михайло Стельмах
Надійшла весна
Надійшла весна прекрасна,
многоцвітна, тепла, ясна,
наче дівчина в вінку.
Зацвіли луги, діброви,
повно гомону, розмови
і пісень в чагарнику.
Іван Франко
Весняні квіти
Весна-чарівниця, неначе цариця,
наказ свій послала, щоб краса встала,
і проліски, і травка, й зелена муравка,
і кульбаба рясна, і фіалочка ясна –
всі квіти весняні, веселі, кохані,
з-під листя виходять, голівки підводять
од сну зимового до сонця ясного!
Олена Пчілка
Давня весна
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: “Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна”.
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.
Леся Українка
Хор Лісових Дзвіночків
Ми Дзвіночки,
Лісові Дзвіночки,
Славимо день.
Ми співаємо,
Дзвоном зустрічаємо:
День!
День.
Любим сонце,
Небосхил і сонце,
Світлу тінь,
Сни розкішні,
Все гаї затишні:
Тінь!
Тінь.
Линьте, хмари,
Ой прилиньте, хмари, –
Ясний день.
Окропіте,
Нас ошелестіте:
День!
День.
Хай по полю,
Золотому полю,
Ляже тінь.
Хай схитнеться –
Жито усміхнеться:
Любим сонце,
Небосхил і сонце,
Світлу тінь,
Сни розкішні,
Все гаї затишні:
Тінь!
Тінь.
Линьте, хмари,
Ой прилиньте, хмари, –
Ясний день.
Окропіте,
Нас ошелестіте:
День!
День.
Хай по полю,
Золотому полю,
Ляже тінь.
Хай схитнеться –
Жито усміхнеться:
Тінь!
Павло Тичина
Перші квіти
Ще довкола сніг лежить,
Та природа вже не спить.
Пробиваються з землі
Перші квіточки малі.
Показав голівку ніжну
Молодесенький підсніжник.
Знову проліска блакитна
Посміхнулася привітно.
Мати-й-мачуха у жменьках
Несе промені жовтенькі.
Тішать очі первоцвіти,
Пахнуть веснонькою квіти.
Наталя Карпенко
Вірші про квіти та війну
У важкі часи, зокрема в період війни, квіти стали символами надії та пам’яті. Вони уособлюють життя, яке продовжується навіть після важких випробувань. Вірші про квіти та війну — це виразний спосіб поетів передати тугу за втраченими, надію на відновлення миру і збереження краси життя.
А ти сій квіти… Навіть якщо завтра – кінець світу.
А ти сій квіти…
Навіть якщо завтра – кінець світу.
Загоюй рани людям і землі,
Роби, що дав Господь можливість вміти.
Пильнуй ланів, щоб були з хлібом на столі.
Ділись, чим Бог послав, і витри сльози.
Поплачем після Перемоги всі разом,
Коли від крові вмиють землю теплі грози
І мирна тиша увійде у кожен сон…
А ти сій квіти…
Навіть якщо завтра – кінець світу.
Сади садок. Хай виростає до зірок.
Служи землі. Цінуй, люби, лелій.
Вона віддячить дітям
І всім, хто хоче й вміє вільно жити.
Сій квіти жовті, сині – різні,
Щоби вони встелили всі шляхи,
Якими повертатимуться грізні,
Найкращі в світі наші вояки
Додому, до родини і до щастя,
Яке вимолюємо в Бога зараз всі.
Сій хліб і квіти – всупереч напастям.
Багато сій, щоб вистачило всім…
Людмила Муріна
Весна не знає, що іде війна
Весна не знає, що іде війна,
Вона летить, квітує і співає.
Вона красива, трепетна, ясна,
І все навколо радісно буяє.
Ось на окопах квіти зацвіли,
Каштан свічками раптом загорівся.
І пташечки мовчати не змогли,
Хоч і снаряд десь поруч причаївся.
А там, де ще недавно йшли бої,
Цвітуть тюльпани і волошки сині.
Як стихне бій — співають солов’ї,
Й кує зозуля в дуба на вершині.
Весна летить чарівна, запашна,
Тривожить серце, душу зігріває.
Весна не знає, що іде війна,
Вона квітує, ластиться, співає…
Та почали кривавити поля,
Так рясно-рясно маками повсюди…
Війну відчула на собі земля,
І на собі війну відчули люди…
І плаче мати в чорному вбранні,
І плачуть діти, бо убили тата.
І червоніють маки навесні,
Як кров людська… Чого ж їх так багато?
Небес синіє світла глибина,
Гніздо лелек на груші коло хати…
Весна не знає, що іде війна,
Вона квітує радісно й крилато…
Квіти війни
подих ночі і запах ран
і відлунює сонце дзвоном
усміхнеться ще скіфський тюльпан
у степу під Херсоном.
Галина Мирослава
***
Їй п’ятнадцять і вона торгує квітами на вокзалі.
Кисень за шахтами солодкий від сонця та ягід.
Потяги завмирають на мить і рушають далі.
Військові їдуть на Схід, військові їдуть на Захід.
Ніхто не зупиняється в її місті.
Ніхто не хоче забрати її з собою.
Вона думає, стоячи зранку на своєму місці,
що навіть ця територія, виявляється, може бути бажаною і дорогою.
Що її, виявляється, не хочеться лишати надовго,
що за неї, виявляється, хочеться чіплятись зубами,
що для любові, виявляється, достатньо цього вокзалу старого
і літньої порожньої панорами.
Ніхто не пояснює їй, у чому причина.
Ніхто не приносить квіти на могилу її старшому брату.
Крізь сон чути, як у темряві формується батьківщина,
ніби хребет у підлітка з інтернату.
Формуються світло й темрява, складаючись разом.
Літнє сонце перетікає в зими.
Все, що діється нині з ними всіма, називається часом.
Головне розуміти, що все це діється саме з ними.
Формується її пам’ять, формується втіха.
В цьому місті народилися всі, кого вона знає.
Засинаючи, вона згадує кожного, хто звідси поїхав.
Коли згадувати немає кого, вона засинає.
Сергій Жадан
***
Я весни чекала і квітів..
Я чекала лелек,журавлів..
Я хотіла радіти ,любити..
А тут, ти враже, в ніч, налетів..
Я хотіла, щоб діти сміялись,
Щоб у небі співали птахи,
А ти градами мене лякаєш,
А ти палиш мрії мої.
Ти приніс мені горе і сльози
Святу землю снарядами рвеш
Сієш смерть… Моє тіло морозиш,
Але душу мою ти не вб‘єш.
Смерть дітей своїх, зламані долі,
Я, катюго, тобі не прощу…
Хай простить мені Бог… Та, ніколи,
Не пробачу тобі цю війну.
Підіймусь я… Виживу… Сильна…
Сльози витру… За кров відплачу…
Я була і завжди буду вільна,
Всьому світу, хай чує… Кричу!
Хлібом землю свою засію,
Більш дітей своїх кривдить не дам
Бо я — Мати… Бо я — Україна..
Вірна Богу… Батькам… Молитвам..
Лариса Юсковець Сєрікова
Вірші про весняні квіти — це невичерпне джерело натхнення для всіх вікових груп. Вони здатні передати не тільки красу природи, але й глибокі емоції та переживання, пов’язані з нею. Вірші для дітей про квіти допомагають розвивати уяву та мову, а для дорослих вони стають важливими літературними творами, що несуть у собі глибокі роздуми.
